«СЕРПОКРИЛЕЦЬ ЧОРНИЙ — Птах 2014 року»

Серпокрилець чорний (Apus apus)

У минулому первинними середовищами існування цього виду були скелі, стрімчаки, урвисті береги річок, де птахи оселялися в щілинах і пустотах, а також і в дуплах, зроблених дятлами. Але вже в наш час серпокрильці чорні заселяють переважно міста і містечка, особливо місця з кількаповерховою забудовою — свої гнізда вони роблять у стінах будинків. Розмір популяції цього виду в Європі нині оцінюють у межах від 7 до 17 млн. гніздових пар.

Серпокрильці чорні повністю пристосовані до життя в повітрі й проводять його переважно в польоті. На крилах вони здатні живитися, пити воду, спарюватися й збирати будівельний матеріал для гнізда. Пристосування виду до польоту вражає: довгі, але вузькі крила перетворюють його на швидкого та влучного мисливця на свою здобич — літаючих комах і павуків. Серпокрилець чорний розвиває найвищу швидкість у польоті — до 220 км/год.

Живляться серпокрильці «повітряним планктоном», що складається з дрібних комах і павуків, достатньо легких, аби повітряні течії піднімали їх високо вгору. Птахи ловлять більшість комах на великій швидкості. Широко відкритий рот функціонує як труба для ловлі комах. Під час годівлі потомства упіймані комахи зберігаються в горловому мішечку.

У серпні серпокрильці залишають європейські терени, щоб перезимувати в Африці. Повертаються в квітні-травні, а гніздування триває з травня по липень. У найкоротший сезон розмноження пара виводить тільки один виводок пташенят. Незабаром після цього молодь здійснює тривалий переліт до Африки. В Африці вони переміщаються за дощами, щоб мати переваги від швидких змін у популяціях комах. Молоді птахи повертаються на гніздові території, проте деякі залишаються в Африці. Полишаючи гніздо, серпокрильці чорні значно в меншій кількості, ніж інші види, гинуть у перший рік.